радіоактивний

-а, -е.

Який має радіоактивність. || Який має в своєму складі елементи з радіоактивністю. || Зумовлений радіоактивністю, пов'язаний з нею. Радіоактивна енергія.

••

Радіоакти́вне забру́днення біосфе́ри — наявність радіоактивних речовин у середовищі, на поверхні об'єктів навколишнього середовища і живих організмів у кількостях, що перевищують рівень природної радіоактивності.

Радіоакти́вне зара́ження — зараження ґрунту, води й повітря продуктами радіоактивного розпаду.

Радіоакти́вні відхо́ди — матеріальні об'єкти та субстанції, активність радіонуклідів або радіоактивне забруднення яких перевищує межі, встановлені діючими нормами, за умов, що використання цих об'єктів та субстанцій не передбачається.

Радіоакти́вні елеме́нти — хімічні елементи, всі ізотопи яких радіоактивні.

Радіоакти́вні ізото́пи — нестійкі ізотопи хімічних елементів, що самочинно перетворюються на інші нукліди.

Радіоакти́вні мінера́ли — мінерали, що містять радіоактивні елементи у кількостях, які значно перевищують їхній середній вміст у земній корі.

Радіоакти́вні препара́ти мед. — радіоактивні ізотопи або їхні сполуки з органічними чи неорганічними речовинами, що використовуються для діагностики і лікування пухлин.

Радіоакти́вні речови́ни — речовини, до складу яких входять нестійкі атоми ізотопів, що зазнають радіоактивного розпаду.